Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися ніде і ніколи. 22 листопада юні сушківчани вшанували пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років. Кожен мав змогу ознайомитися із найстрашнішими сторінками історії, які примушують стискатися людські серця. Захід «Схилімо голови в скорботі» залишився у серцях присутніх спомином німого смутку про тих, хто постраждав від голоду та репресій у минулому столітті. Вони помолилися простими словами за убієнних голодом: Прости небо! Прости, земле! Простіть, зорі! Прости, народе Божий! Всі сили небесні простіть. Муку і божевілля нашого народу! Прости ж нас, народе замордований. Лише сирою землею зігрітий. Царство небесне вам, душі убієнні! Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, віднайде себе наш народ, достойний прекрасної долі.